Українські казки по телефону

Я вже писала про Казки по телефону Джанні Родарі, але читали ми їх російською мовою. А сьогодні натрапила на український переклад, і він чудовий :)

Ось дивіться:

Аліса Падальниця

А ось казка про Алісу Падальницю, що завжди і всюди падала.

Зібрався якось дідусь з нею в парк на прогулянку. Кличе:

- Алісо! Де ти?

- Я тут, дідусю!

- Де «тут»?

- У будильнику.

Відкрила вона з цікавості задню кришку будильника і незчулась, як опинилася між коліщатками і пружинками. А коліщатка крутяться, цокають; тож довелося їй перестрибувати з однієї осі на другу, поки не знайшла спокійної місцини.

Іншого разу кличе дідусь Алісу снідати:

- Алісо, де ти? Алісо!

- Я тут, дідусю!

- Де «тут»?

- Тутечки, в пляшці. Я хотіла пити і впала всередину. Бідолашна Аліса з сили вибилася, борсаючись у воді...

їй дуже пощастило, що минулого літа вона побувала в Сперлонго й там навчилася плавати по-жаб'ячому.

- Стривай, зараз я тебе витягну.

Дідусь опустив у пляшку мотузочок. Аліса вхопилась за нього і спритно видряпалась наверх, бо була доброю гімнасткою.

А ще одного разу Аліса кудись зникла. Шукав її і дідусь, шукала й бабуся, шукала тітка, і сусідка, яка [443] щодня приходила читати дідусеві газету, бо шкодувала сорок лір, та все марно.

- Скоро вже й батьки з роботи вернуться. Як не знайдемо, то буде нам лихо,- бідкалась злякана бабуся.

- Алісо, де ти? Алісо!

Ніякої відповіді. Аліса не могла відповісти, бо пішла була на кухню, залізла з цікавості в шухляду, де лежали скатерки та серветки, і там задрімала. Хтось засунув шухляду, не звернувши уваги на Алісу. Дівчинка прокинулась у темряві. Але не злякалася, бо якось була залізла в кран, а там теж темно.

«Ось почнуть готувати вечерю,- міркувала Аліса,- тоді вже відсунуть шухляду».

Та ніхто про вечерю й не думав, бо ж Аліса пропала. Батьки вернулися з роботи й ну гримати на діда й бабу.

- Ось як ви її пильнуєте!

- Наші діти не залізали в крани, - заперечували дід з бабою,- за наших часів діти падали тільки з ліжка й набивали собі гулі на лобі.

Нарешті Алісі набридло чекати. Просунулась вона крізь скатерки на дно шухляди й загупала ногою: гуп! гуп! гуп!

Гуп! Гуп! Гуп! - кликала на допомогу Аліса.

- Стривайте,- сказав тато,- хтось стукає.

Скільки радості було, коли Алісу віднайшли! Та дівчинка зараз же залізла в татову кишеню, і перше ніж її витяг-ли, встигла заляпати обличчя пастою з кулькової ручки.

Інші казки по телефону