Справжні дорослі пригоди маленького Гусенятка Миколи Вінграновського

Трапилася мені дитяча казка українською мовою з звичайною назвою "Гусенятко". Вибрала,тому що зараз весна,син вчора вийшов на подвір'я у бабусі і промовив : "час заводити гусенят", захотілося чогось такого, от і клацнула "читати". А виявилося, дуже чуйну і глибоку казкову річ відшукала. Буду читати далі, а для вас -  захопивший мене початок казки, а раптом і вам сподобається?

Ціле оповідання легко знайти в інтернеті, або купити ось таку книжку для дітей Миколи Вінгарновського, виявляється відомого, шанованого і багатого на творчі доробки для дітей.

Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і - народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався політати над полем і плавнями перед відльотом. Гуска лишалася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде, - аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно - восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не, чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів. 

Не казочка, а просто дитяча мрія

Знову переймаєтеся питанням "Що читати дітям на ніч?"

Дозвольте запропонувати ще трішки кумедних казкок Джанні Родарі!

Палац із морозива

Одного разу в Болоньї саме на П'яцца Маджоре побудували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був із збитих вершків, дим у комині з цукрової пудри, сам комин з варення. Все інше було з морозива: і двері, і стіни, і меблі.

Одне маля вчепилося за стіл і злизало всі чотири ніжки, так що стіл з тарілками (тарілки були з найкращого шоколадного морозива) повалився просто на нього.

КАЗОЧКА ПРО ЗАЙЧИКОВУ ЗНАХІДКУ

Обожнюю все що робить український поет і письменник Іван Андрусяк для дітей. Всі його дитячі казки і вірші для малят зворушливі і від душі. От слухайте:

Жив собі Зайчик – вушка-сплюшка. Ходив на базарчик, грався з мушками, купував моркву й капусту хрумку, а іноді гризяв кору в садку. Одним словом, жив, як усі зайці, – аж раптом надибав зернятка оці...

З базарчика якось він біг через ліс, велику морквину у торбі ніс і подумки нею вже ласував, аж раптом... спіткнувся і мало не впав.

– Ото вже роззява! – наш Зайчик шепче.

Та бачить – на стежці лежить мішечок. А в тому мішечку – зерняток зо двісті, таких маленьких, що шкода й з’їсти. Узяв його Зайчик собі в торбину. Подумав:

– Завтра у зупку вкину. Може, якась це заморська приправа, тож зупка в мене вийде на славу.

Та спробував вдома кілька на зуб і вирішив:

Казка про Бабая

Мені дуже сподобалася ця зовсім нестрашна дитяча казочка. Але якшо ваша дитина має страхи, то краще її читати вдень. Про всякий випадок :)

Жив був на світі Бабай. Ні, ні, ви не зрозуміли, жив був на світі маленький Бабай, дуже-дуже маленький, найменший, зовсім крихітний. Такий він був маленький, що мама-нічка називала його своїм малесеньким хлопчиком, а тато-місяць завжди весело посміхався, коли бачив синочка. Бабай, разом з мамою і татком жили у найтемніших закутках. Вдень вони спали, а вночі мама з татом йшли на роботу, а маленький Бабайчик – до садочка. Одного разу вихователька в садочку розповіла про страшних Хлопчиків і Дівчаток. Вони жили на світлі, з’являлися там, де горіли жарівки, свічки, світильники і решта не дуже приємних для маленького Бабайка речей. Так от, Хлопчики і Дівчатка хапали маленьких бабаїв і несли їх туди, де світло, особливо вони полюбляли тих, хто не слухався батьків та вихователів.