неділя, 24 червня 2012 р.

Олесь Негребецький. Той хто придумав Сирника і Валеру з Тачок

Ви могли не чути його імені, однак усі – від найменшого до великого – точно слідкуєте за його творчістю.

Адже саме Олекса Негребецький писав слова, якими в українському озвученні говорили персонажі в «Піратах Карибського моря» й улюбленець 90-х Альф; зрештою, саме він створив кумедного тягача Сирника й комбайна Валєру з «Тачок», анімаційної комедії, що в перекладі українською перевершила навіть оригінальний текст! 

Сьогодні ми розпитали пана Олексу не тільки про особливості кіноперекладу, але й про сучасну українську літературу.

- Пане Олексо, за освітою ви біолог. Розкажіть, як ви прийшли до перекладу кіно. 

- Завіяло бурхливими вітрами «перестройки». Тоді газетки почали виходити підпільні. І я в них почав працювати. Бо кому ж іще? Офіційні журналісти майже всі були члени партії, та й боялися. І в одній з таких «самвидавівських» газет я й став кореспондентом. Це була газетка «Голос», міжрегіонального депутатського клубу, де були Лановий, Яворівський, Черняк. І я страшенно соромився в тій газетці працювати, бо в неї наклад був тільки п’ять тисяч… жах! А потім почали організовуватися комерційні телеканали, і знайомі мене влаштували в ICTV (тоді просто – міжнародна комерційна телерадіокомпанія, її щойно створили і назви ще не було) редактором. Я редагував потрошку і дай, думаю, перекладу, бо перекладачам більше платять. А виявилося, що в мене досить непогано виходить. Отак і перекладав п’ятнадцять років. Коли почалася «епопея» з українським дубляжем, так сприятливо склалися обставини, що мене першого покликали працювати. 

Спілкувалася Ольга Купріян, Друг Читача

четвер, 21 червня 2012 р.

Напевно найкраща дитяча абетка

Першу дитячу абетку вибрати не просто, хоча б тому, що тільки в інтернет магазині  я нарахувала їх більше 70. Але ж як це важливо, щоби перша абетка прийшлася дитині до душі і вона дійсно почала вчит букви а потім і читати. 

Одну я вибрати не можу, але є дві дитячі і одна звіряча абетка, від яких ми отримали справжнє задоволення під час читання. 

Щоправда, мушу зізнатичя - читала, я, мама, але букви ми вивчили саме по них. А от коли прийшов час читати слова, то син знав перші дві абетки напам'ять, тому ви уявляєте, яке "нечесне" читання то було :))
Почнемо з дитячих абеток. 
Перша - абетка А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Івана Малковича, з якої доречі почалася історія усього видавництва. 


дитяча абетка малковича краща абаба
дитяча абетка Івана Малковича для малят
Ось так вона виглядає:

Всередині дитячої абетки - веселі віршики чудовою, справжньою українською мовою. Дехто, правда дорікає, що мова аж занадто українська і не кожна дитина може її зрозуміти. Може і є пара незвичних слів, але їх дитина вчить з задоволенням.

Їжачатко з їжачком 
Їли кашку з молочком.
Кашка була солодка, 
Моя казка - коротка.

Як зайчик Трусь Петриком став або ще одна казка про зайчика

Не знаю чи є ця казка-повість у вигляді дитячої книжки, але вона розрахована на такий вік, що дитина цілком може читати її з комп'ютеру.

© Тарас В'єнц, 05-12-2008


У зеленому лісі під гіллям великої лапатої ялини жила собі заяча сім’я. Тато-заєць звався Ілько і був завжди дуже заклопотаний. Та й не дивно – стільки всього треба було встигнути. І хатку заячу підлатати, і городи доглянути, і харчів роздобути. Мама – зайчиха Ільчиха – теж без роботи не сиділа. Вдома прибрати, їсти наварити, а найперше - діточок доглянути. 
А їх аж трійко: Пилипко, Михась і Петрусь. На вигляд зайченята ну геть однаковісінькі: сіренькі, пухнасті, з куцим хвостиком і довгими м’якими вушками з чорним краєчком. І як їх лише батьки відрізняють? 
Але мама Ільчиха добре знає своїх бешкетників. Ще, бувало. в колисочці їх гойдає, колискових виспівує  та й сама задрімає ненароком. А за хвилю вже будиться: то Пилипко-шибеник з  колиски вибереться і давай по хаті стрибати. Так його і назвали: Пилип-стриб.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...