Нехай Корній Іванович говорив російською, він говорив діло:
Дитячий письменник повинен бути щасливий.
Діти живуть в четвертому вимірі, вони в своєму роді божевільні, бо тверді і стійкі явища для них хиткі, і хиткі, і текучі.
Я взагалі ніколи нікого не слухався, ні дур, ні розумних, інакше я не написав би навіть «Крокодила».
Ось я, якби в дорозі не перезнайомився з усіма людьми, та не в своєму купе, а в цілому вагоні, та не в одному вагоні, а в цілому поїзді, з усіма пасажирами, скільки їх нє, та ще з машиністом, кочегаром та кондукторами на додачу, - я був би не я. Я не посидючий, верткий, балакучий і цікавий.
Звичайно, мені не дуже подобається, коли мене величають одним з найстаріших письменників нашої країни. Але нічого не поробиш: я пишу і друкуюся без малого сімдесят років. При мені людство винайшло автомобіль, літак, електричне світло, радіо, телевізор.
Продовжувати будемо?
