Не казочка, а просто дитяча мрія

Знову переймаєтеся питанням "Що читати дітям на ніч?"

Дозвольте запропонувати ще трішки кумедних казкок Джанні Родарі!

Палац із морозива

Одного разу в Болоньї саме на П'яцца Маджоре побудували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був із збитих вершків, дим у комині з цукрової пудри, сам комин з варення. Все інше було з морозива: і двері, і стіни, і меблі.

Одне маля вчепилося за стіл і злизало всі чотири ніжки, так що стіл з тарілками (тарілки були з найкращого шоколадного морозива) повалився просто на нього.

Українські казки по телефону

Я вже писала про Казки по телефону Джанні Родарі, але читали ми їх російською мовою. А сьогодні натрапила на український переклад, і він чудовий :)

Ось дивіться:

Аліса Падальниця

А ось казка про Алісу Падальницю, що завжди і всюди падала.

Зібрався якось дідусь з нею в парк на прогулянку. Кличе:

- Алісо! Де ти?

- Я тут, дідусю!

- Де «тут»?

- У будильнику.

Відкрила вона з цікавості задню кришку будильника і незчулась, як опинилася між коліщатками і пружинками. А коліщатка крутяться, цокають; тож довелося їй перестрибувати з однієї осі на другу, поки не знайшла спокійної місцини.

Казка про Бабая

Мені дуже сподобалася ця зовсім нестрашна дитяча казочка. Але якшо ваша дитина має страхи, то краще її читати вдень. Про всякий випадок :)

Жив був на світі Бабай. Ні, ні, ви не зрозуміли, жив був на світі маленький Бабай, дуже-дуже маленький, найменший, зовсім крихітний. Такий він був маленький, що мама-нічка називала його своїм малесеньким хлопчиком, а тато-місяць завжди весело посміхався, коли бачив синочка. Бабай, разом з мамою і татком жили у найтемніших закутках. Вдень вони спали, а вночі мама з татом йшли на роботу, а маленький Бабайчик – до садочка. Одного разу вихователька в садочку розповіла про страшних Хлопчиків і Дівчаток. Вони жили на світлі, з’являлися там, де горіли жарівки, свічки, світильники і решта не дуже приємних для маленького Бабайка речей. Так от, Хлопчики і Дівчатка хапали маленьких бабаїв і несли їх туди, де світло, особливо вони полюбляли тих, хто не слухався батьків та вихователів.

Казка про те, як Маленький Руденький пішов у дитячий садок. Частина 3

Маленький Руденький знаходить друзів.

Маленький руденький спершу засоромився і не знав, що йому робити на майданчику. Він познайомився зі своєю вихователькою, і дізнався, що її звуть Олена Володимирівна, і що вона хоч і сувора, але дуже добра і справедлива.

Хлопці відразу почали грати і зайнялися своїми справами, а він розгубився і не знав, до якої гри примкнути. Тоді до нього підійшов той хлопчик, який його з труби водостічної дістав і сказав «Мене звуть Ігор. Давай дружити. Підемо, я покажу тобі свою «швидку допомогу» ». І Маленький Руденький погодився.

Казка про те, як Маленький Руденький пішов у дитячий садочок. Частина 2

Дитячий садок  малюки побачили відразу здалеку. Вірніше, почули! Вони почули, як за парканом хтось щось кричав і співав, всі стрибали, бігали, говорили і навіть танцювали - галасували, галасували і галасували! Загалом, шум стояв неймовірний, і розібрати що-небудь було зовсім неможливо.
Маленький Руденький спершу так злякався, що заліз у водостічну трубу і звідти дивився величезними руденьким очиськами, а великий зелений впав на траву, розпластався і завмер, адже він був дуже зелений, тому вирішив, що його не відрізнять від трави.
Ну а ти спробуй-но здогадайся, як замаскувався Круглий Пухнастик? Ні за що не здогадаєшся! Він став осторонь, розпушистився з усіх сил, і став схожий на великий кущ!
Ну а Інокентій Нюх зовсім не злякався, він тут же вловив багато - багато різних смачних ароматів і швидше побіг туди, звідки вони лунали. А долинали вони з кухні. Там Інокентій про всяк випадок сховався за великий каструлею і став роздумувати над тим, як би йому поцупити пару смачних оладок з медом.