суботу, 19 березня 2011 р.

Казка про те, як Маленький Руденький пішов у дитячий садочок. Частина 2

Дитячий садок  малюки побачили відразу здалеку. Вірніше, почули! Вони почули, як за парканом хтось щось кричав і співав, всі стрибали, бігали, говорили і навіть танцювали - галасували, галасували і галасували! Загалом, шум стояв неймовірний, і розібрати що-небудь було зовсім неможливо.
Маленький Руденький спершу так злякався, що заліз у водостічну трубу і звідти дивився величезними руденьким очиськами, а великий зелений впав на траву, розпластався і завмер, адже він був дуже зелений, тому вирішив, що його не відрізнять від трави.
Ну а ти спробуй-но здогадайся, як замаскувався Круглий Пухнастик? Ні за що не здогадаєшся! Він став осторонь, розпушистився з усіх сил, і став схожий на великий кущ!
Ну а Інокентій Нюх зовсім не злякався, він тут же вловив багато - багато різних смачних ароматів і швидше побіг туди, звідки вони лунали. А долинали вони з кухні.
Там Інокентій про всяк випадок сховався за великий каструлею і став роздумувати над тим, як би йому поцупити пару смачних оладок з медом.


Так вони сиділи всі в своїх укриттях, поки один малюк не підійшов до ринви. Він нахилився, щоб запхати туди якісь палички, і кого ж він там побачив? Правильно ... Наш Маленький Руденький сидів у трубі, скрутившися в клубок від страху, лаючи себе за цікавість і за те, що він взагалі пішов шукати цей галасливий дитячий садок! Але хлопчисько не знав, що це Маленький Руденький, і тому він раптом голосно закричав, перекрикуючи загальний тарарам: «Кішка! Кішка застрягла у водостічній трубі! »
Звичайно, Маленький Руденький тут же образився і захотів пояснити, що він зовсім ніяка ні кішка, а справжнісінький Звір (це в нього прізвище таке була) - Звір Маленький Руденький (ну або Маленький Руденький Звір, ну от як ти Ігор Антонович Рижов або, навпаки, Рижов Ігор Антонович).
Але нічого цього він від страху не міг сказати, а міг тільки скрутитись  жалібно дивитись і сумно зітхати. Хлопчик нахилився і спробував дістати руденька, але той відмовився вилазити з труби і скрутився  ще більше. Тоді малюк ліг на землю і став вишкрябувати руденького з укриття, адже він хотів допомогти, і думав, що той застряг!
Руденький пручався з усіх сил, але незабаром його все ж вивудили, і він опинився на маленькій долоньці симпатичного хлопця, який був дуже здивований, побачивши, що «врятований» ним  звір - зовсім ніяка не кішка! І тут вони як закричать удвох!«ААААаааа!» Заверещали вони, та так голосно! Голосніше за всіх! Так, що до них тут же збіглися всі хлопці, вихователі, няні, медсестра, і навіть директор саду. І, звичайно, все відразу стали розпитувати, що сталося і хто цей маленький звірок. Але хлопчик нічого не міг відповісти, бо не знав хто це, а руденький був дуже наляканий, і теж мовчав. Тоді всі хлопці стали гладити Маленького Руденького і говорити, що вони хоч і галасують дуже голосно, але зовсім не небезпечні, і цілком дружелюбні. Руденький трохи заспокоївся, розповів, хто він такий і як потрапив у дитячий садок. Хлопці тут же стали його підбадьорювати і розповіли про те, що насправді дитячий сад - це дуже весело, а вихователі відразу пішли умовляти директора записати руденького в яку-небудь групу, адже він такий самотній у своєму Шоколадному лісі!
А Великий Зелений зрозумів, що ніякої небезпеки немає (та й хлопці, поки шкодували руденького вгамувалися і перестали так голосно галасувати), і встав з трави. Всі побачили, який він великий і гарний, і відразу ж засміялися. А Великий Зелений стояв дуже серйозний, весь в траві, на якій лежав, і, як всякий вихований Великий, поспішив представитися. Він шаркнув ніжкою і сказав «Добрий день. Мене звуть Великий Зелений, дуже приємно з усіма вами познайомитися. Ви всі дуже милі, тільки галасливі, галасують дуже голосно. А я прийшов з Маленьким Руденькі, теж хочу у вашому дитячому садку бути, щоб і в мене друзі були. А ще з нами Круглий Пухнастик прийшов, і Інокентій Нюх, а Вечірнього Бульберятніка ми по дорозі загубили ». Так він сказав, і сильно засоромився - посинів навіть небагато. А всі раптом стали чхати, бо Пухнастик перестав прикидатися кущем і став звичайним пухнастиком. Хлопці тут же навколо нього застрибали весело чхаючи. Але вихователі, медсестра та директор чхали зовсім не весело (ти ж знаєш, дорослі - вони тільки-но чих - відразу кидаються за носовою хусткою, краплями і грілкою), а тому попросили Пухнастик поки що постояти в сторонці, а ще краще знову прикинутися кущем, у нього це так здорово виходить! І подряпану фарбу на заборі тоді через нього не видно.
Раптом всі почули далеко дивний чути булькотіння: «Буль-буль-буль-буль-буль-берррря!» Як ти думаєш, хто це наздогнав своїх друзів? Вірно! Це Бульберятнік нарешті прибіг в дитячий садок і, забувши про те, що зараз ще зовсім не вечір, а швидше ранок, став бульберіть з усіх сил, щоб його оцінили. Адже він дуже пишався, що він справжнісінький Бульберятнік!
Хлопцям дуже сподобалося, як він бульберіл і вони теж стали голосно-голосно намагатися бульбертіти, але у них не виходило. Бульберятнік пообіцяв всіх навчити бульбертіти по-справжньому, якщо його приймуть в дитячий сад.
Раптом звідкись з кухні почувся переляканий вереск - це кухар тьотя Даша відсунула каструлю і побачила Інокентія Нюха! Вона вирішила, що це щур звичайна, а Інокентій саме доїдав роздобутий оладок, і ніс у нього весь був сметаною і медом перемазаний, а руки прилипли до тарілки - він не міг втекти. Добре, що тітка Даша так голосно злякалася, а то згодували б нашого Інокентія коту на обід, і хто б нюхав все на світі краще всіх? Але хлопці і вихователі вчасно нагодилися і все закінчилося благополучно. І тоді Директор дитячого саду сказала: «Якщо тут нікого нового незвичайного більше немає, то пора нам навести порядок в саду», і визначила Маленького Руденького і Інокентія нюхати у молодшу групу, а Великого Зеленого в старшу підготовчу. Вечірньому Бульберятніку строго-настрого заборонили бульбертів без дозволу вихователів і сказали, що він буде записаний в середню групу, чому він тут же радісно забульбертів тихенько. Ось тільки Круглого Пухнастик ніхто з вихователів до себе в групу брати не захотів (хоча хлопці дуже хотіли, їм сподобалося чхати). Директор подумала, і вирішила: нехай він поки Почесним кущем в саду попрацює, а вона напише листа до Інтститута  Дослідження Явищ пухнастості Усякої, щоб вони надіслали якийсь спосіб від пухнастості.
А поки, щоб Пухнастик не дуже нудьгував, вирішили призначити чергових, які будуть з ним грати і розмовляти, поки він кущем працювати буде. На тому й порішили - всі залишилися задоволені, Тільки Інокентій трохи шкодував, що його не можна було до кухні приписати, як Похідного нюху, наприклад, тому що тітка Даша дуже смачно готувала, та й людиною вона виявилася добрим та цікавим.
Усіх хлопців відвели на майданчики і дозволили їм з новенькими знайомитися і все їм про дитячий садок пояснювати і всі ігри показувати. Незабаром у звірят з'явилися нові друзі, з якими було весело і цікаво, але про них ми дізнаємося в наступному розділі.
Ваша Б
у

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...