«Дитячі книжки можна поділити на дві основні категорії. До першої належать книжки, які я порівняв б із дзигою: покрутить дитина дзигу, та їй поспіває-прогуде одну й ту саму нехитру пісеньку, впаде на бік. І дитина про неї забуде. Але є книжки, котрі можна порівняти з улюбленою лялькою, дитина не розлучається з нею, бавиться, няньчиться багато днів, місяців, літ: вкладається спати, кладе її на ніч поруч себе. А коли дорослішає, кожна дитина скоріш за все пригадує не дзигу, а ту, найулюбленішу ляльку дитинства..." (Анатолій Костецький)
Така «лялька», я впевнена, у вас була в дитинстві, і, мабуть, не одна. Я пам’ятаю декілька таких книг і першими в рядку стоять безсмертні «Тореадори з Васюківки», які внесені у золотий фонд світової літератури ім. Андерсена.
І це не дивно, адже Всеволод Нестайко — дитячий письменник Божою милістю. Зі своїми читачами він веде розмову завжди з щирою довірливістю, не нав'язуючи власних оцінок, з веселим іронічно-усміхненим поглядом на своїх героїв, на їх невмілі вчинки, таким чином стверджуючи добро, чесність, відкритість і засуджуючи зло, малодушність, заздрість.
