Трапилася мені дитяча казка українською мовою з звичайною назвою "Гусенятко". Вибрала,тому що зараз весна,син вчора вийшов на подвір'я у бабусі і промовив : "час заводити гусенят", захотілося чогось такого, от і клацнула "читати". А виявилося, дуже чуйну і глибоку казкову річ відшукала. Буду читати далі, а для вас - захопивший мене початок казки, а раптом і вам сподобається?
Ціле оповідання легко знайти в інтернеті, або купити ось таку книжку для дітей Миколи Вінгарновського, виявляється відомого, шанованого і багатого на творчі доробки для дітей.
Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і - народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався політати над полем і плавнями перед відльотом. Гуска лишалася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде, - аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно - восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не, чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів.
